Червоний Оксамит

3 мая 2019

Варто визнати, що незважаючи на виняткову майстерність кондитерів Кулінарного Дому «ІБІС» і характерний для них нестримний політ фантазії, що періодично матеріалізується у вигляді чергового вишуканого десерту, деякі солодкі ласощі з пропонованого гостям асортименту зовсім не є їх власним винаходом. Ви вже знаєте — а чимало людей, я впевнений, встигли й спробувати! — про такі запаморочливі кондитерські вироби, як торти «Тірамісу», «Наполеон» або «Захер». Сьогодні мова піде ще про один всесвітньо відомий десерт, який, як і нещодавно отримані «Джавеліни», приїхав до нас зі Сполучених Штатів Америки.

Отже, «Червоний Оксамит», або в оригіналі — Red Velvet Cake. Найбільш скрупульозні педанти-дослідники стверджують, що коріння цього дивовижного торта — зовні білого як сніг, а всередині червоного, як серця справжніх патріотів, — можна простежити ще з XIX століття. Однак відомо, що звичного нам вигляду цей торт набув приблизно наприкінці американського історичного періоду, відомого як Велика Депресія. Не здивуюся, якщо з'ясується, що саме поява «Червоного Оксамиту» поклала кінець цій самій депресії –і ви, гадаю, погодитеся зі мною, коли його спробуєте.

Однак про все своєю чергою. Структура «Червоного Оксамиту» напрочуд проста (це якраз та сама простота, яка є геніальністю): всього лише коржі, обмазані кремом. Коржі випікають із тіста, для приготування якого теж зовсім необов'язково бути академіком — потрібно лише як слід змішати разом спеціальні кулінарні вершки, сметану, яйця, рафіновану, щоб не було ніяких побічних присмаків чи запахів, олію і трохи харчового барвника червоного кольору. Потім додати до них сухі інгредієнти, тобто ретельно просіяне пшеничне борошно, цукор і какао-порошок, а ще — трішки соди, розпушувача для тіста і зовсім трохи солі. Все ще раз ретельно перемішати вінчиком, щоб в отриманій густій червоній масі не залишилося жодної грудочки. Масу ділять на частини і кожну з них заливають у форму для випічки (ретельно законспірований агент глибокого впровадження встиг повідомити, що діаметр форм становить рівно 18 см — і на цьому шифрована радіопередача перервалася), а потім форми на 25 хвилин поміщають у розігріту до 170 градусів духовку. Після цього форми охолоджують, витягають отримані заготовки, зрізують верхівку і розрізають навпіл — ось вам і коржі.

Паралельно з випічкою коржів окрема бригада майстрів готує крем. Крем для «Червоного Оксамиту» потрібен особливий. Його основою є ніжний вершковий сир Almette, який створюють за унікальною технологією з неконсервованого найсвіжішого молока. Чародії Кулінарного Дому додають до цього сиру вершкове масло, ванілін і цукрову пудру і все це ретельно збивають міксером до стану чогось, чому боїться дати назву навіть витончене перо професійного автора — скажемо лише, що це «щось» є одночасно і білосніжним, і невагомим, і незрівнянно ароматним. Цим кремом — так, назвемо це «кремом», хоча буддисти певно використовували б слово «нірвана», — коржі (по три штуки на торт) дбайливо обмазують з усіх боків і складають разом у вигляді вежі. А кремом, що залишився, щедро покривають новозбудовану вежу зверху і з боків. Лишилося тільки посипати отриману споруду бісквітною окрушиною — і «Червоний Оксамит» готовий до зустрічі зі своїми шанувальниками!