Сьогоднішню розповідь ми, мабуть, розпочнемо з невеликого історичного екскурсу, так би мовити, замість аперитиву. Перенесімося приблизно на двісті років тому і погляньмо, як тоді йшли справи в європейському співтоваристві.


Сьогоднішню розмову на кулінарні теми я, мабуть, почну із запитання. Чи відомо вам, про що мріють дикі кабани?

Варто визнати, що незважаючи на виняткову майстерність кондитерів Кулінарного Дому «ІБІС» і характерний для них нестримний політ фантазії, що періодично матеріалізується у вигляді чергового вишуканого десерту, деякі солодкі ласощі з пропонованого гостям асортименту зовсім не є їх власним винаходом. Ви вже знаєте — а чимало людей, я впевнений, встигли й спробувати! — про такі запаморочливі кондитерські вироби, як торти «Тірамісу», «Наполеон» або «Захер». Сьогодні мова піде ще про один всесвітньо відомий десерт, який, як і нещодавно отримані «Джавеліни», приїхав до нас зі Сполучених Штатів Америки.


Незважаючи на тисячолітнє панування християнства, стародавні язичницькі ритуали й обряди то там, то тут постійно прослизають у наше життя. Але не хвилюйтеся — зараз йтиметься зовсім не про моторошних дерев'яних ідолів у таємних підземних капищах, яким похмурі фанатики, упившись відвару з мухоморів, приносять у жертву нещасних хом'ячків. Насправді язичництво як сукупність цілком пояснюваних вірувань не надто ерудованих первісних людей — цілком природне, бо й походить від спостережень за довколишньою природою. А оскільки будь-які капризи і каверзи навколишнього світу людина в результаті навчилася долати, то чи варто дивуватися, що язичницькі обряди й ритуали давніх часів нині відзначають як веселі свята?

Складно уявити людину, яка не любила б солодощів. Є, звісно, й такі, хто на перший погляд ставиться до кондитерських виробів і здобної випічки абсолютно спокійно, але я впевнений, що і вони іноді зовсім не проти зачерпнути столову ложечку, а то й з гіркою, шоколадної пасти або строщити пару-трійку еклерів зі згущеним молоком. А якщо наступного дня знайти потрібну дірочку на брючному ремені з першого разу чомусь не виходить, ну то й нехай.

Як відомо (а якщо вам раптом не відомо, то знайте), Кулінарний Дім «Ібіс» славиться не тільки своєю чудовою кулінарією і великою кількістю пропонованих закусок та основних страв. Чимала заслуга популярності Кулінарного Дому серед досвідчених гурманів належить його дивним десертам і, безумовно, чародіям-кондитерам, які їх створюють. І звісно, асортимент солодкого столу від Кулінарного дому «Ібіс» неухильно і регулярно поповнюється новинками — одній із яких і присвячена сьогоднішня розповідь.

Ось і завершився січень з його нескінченними святами. Неможливо підрахувати точну кількість «знівеченого» салату «Олів'є», холодцю й оселедця під шубою, а загальна довжина з'їденої українцями за новорічні та різдвяні свята домашньої ковбаси, напевно, вимірюється кілометрами. Звісно, цими вічними хітами асортимент страв, якими у нашій багатій і гостинній країні зазвичай зустрічають і супроводжують знакові дати та знаменні події, аж ніяк не вичерпується. Сьогодні ж ми додамо до цього списку чергове завидне частування.

Не секрет, що формування звичок, смаків і уподобань людини починається в ранньому дитинстві — в період, коли допитливий юний розум, потроху звикаючи до величезного навколишнього світу, намагається розібратися, образно кажучи, що таке «добре» і що таке «погано». Безсумнівно, це твердження справедливе і до такої важливої складової людського життя, як їжа.


Ось і наступила пора, коли погодою і настроями править осінь — але не варто впадати у відчай, адже осінь не дарма називають золотою. І якщо для поетів та інших творчих натур золото осені — це листва, що змінила соковитий зелений колір на жовтизну і багрянець, то люди з прагматичним складом розуму знають, що справжнє багатство осені — у врожаях.

Ніхто з нас — переконаних прихильників м'яса на грилі — вголос цього не скаже, однак у літню пору іноді настає момент, коли думка про те, що на обід знову буде шашлик або кебаб, вже не здається такою й радісною. Хочеться, нехай ненадовго, але відволіктися. Не на манну кашку, звісно, і не на салат з тофу — Боже збав.