Незважаючи на тисячолітнє панування християнства, стародавні язичницькі ритуали й обряди то там, то тут постійно прослизають у наше життя. Але не хвилюйтеся — зараз йтиметься зовсім не про моторошних дерев'яних ідолів у таємних підземних капищах, яким похмурі фанатики, упившись відвару з мухоморів, приносять у жертву нещасних хом'ячків. Насправді язичництво як сукупність цілком пояснюваних вірувань не надто ерудованих первісних людей — цілком природне, бо й походить від спостережень за довколишньою природою. А оскільки будь-які капризи і каверзи навколишнього світу людина в результаті навчилася долати, то чи варто дивуватися, що язичницькі обряди й ритуали давніх часів нині відзначають як веселі свята?

Складно уявити людину, яка не любила б солодощів. Є, звісно, й такі, хто на перший погляд ставиться до кондитерських виробів і здобної випічки абсолютно спокійно, але я впевнений, що і вони іноді зовсім не проти зачерпнути столову ложечку, а то й з гіркою, шоколадної пасти або строщити пару-трійку еклерів зі згущеним молоком. А якщо наступного дня знайти потрібну дірочку на брючному ремені з першого разу чомусь не виходить, ну то й нехай.

Як відомо (а якщо вам раптом не відомо, то знайте), Кулінарний Дім «Ібіс» славиться не тільки своєю чудовою кулінарією і великою кількістю пропонованих закусок та основних страв. Чимала заслуга популярності Кулінарного Дому серед досвідчених гурманів належить його дивним десертам і, безумовно, чародіям-кондитерам, які їх створюють. І звісно, асортимент солодкого столу від Кулінарного дому «Ібіс» неухильно і регулярно поповнюється новинками — одній із яких і присвячена сьогоднішня розповідь.

Ось і завершився січень з його нескінченними святами. Неможливо підрахувати точну кількість «знівеченого» салату «Олів'є», холодцю й оселедця під шубою, а загальна довжина з'їденої українцями за новорічні та різдвяні свята домашньої ковбаси, напевно, вимірюється кілометрами. Звісно, цими вічними хітами асортимент страв, якими у нашій багатій і гостинній країні зазвичай зустрічають і супроводжують знакові дати та знаменні події, аж ніяк не вичерпується. Сьогодні ж ми додамо до цього списку чергове завидне частування.

Не секрет, що формування звичок, смаків і уподобань людини починається в ранньому дитинстві — в період, коли допитливий юний розум, потроху звикаючи до величезного навколишнього світу, намагається розібратися, образно кажучи, що таке «добре» і що таке «погано». Безсумнівно, це твердження справедливе і до такої важливої складової людського життя, як їжа.


Ось і наступила пора, коли погодою і настроями править осінь — але не варто впадати у відчай, адже осінь не дарма називають золотою. І якщо для поетів та інших творчих натур золото осені — це листва, що змінила соковитий зелений колір на жовтизну і багрянець, то люди з прагматичним складом розуму знають, що справжнє багатство осені — у врожаях.

Ніхто з нас — переконаних прихильників м'яса на грилі — вголос цього не скаже, однак у літню пору іноді настає момент, коли думка про те, що на обід знову буде шашлик або кебаб, вже не здається такою й радісною. Хочеться, нехай ненадовго, але відволіктися. Не на манну кашку, звісно, і не на салат з тофу — Боже збав.


У південно-західній частині півострова Індокитай лежить країна, відома нам як Таїланд. На мові її жителів слово «тай» означає «свобода», і це зовсім не випадково. На відміну від сусідніх країн, кожна з яких свого часу була колонією Великої Британії або Франції, Сіам від самого виникнення завжди був незалежним — хоча охочих зазіхнути на нього в усі часи вистачало. Суверенітет країни зберігся почасти завдяки мудрій зовнішній політиці тайських королів, почасти — через гордий характер місцевих жителів, готових протистояти будь-якій агресії, навіть якщо доведеться битися голими руками.

Сьогодні згадаймо свято, яке відзначається в травні, — свято набагато більш всеосяжне і значуще, ніж усі інші святкові дні, причому не лише травневі. Друга неділя травня в нашій країні, починаючи з 1999 р., відзначається як День матері. Яка ще пам'ятна дата може зрівнятися зі святом, присвяченим мамам? Не варто лізти в закутки пам'яті, намагаючись знайти відповідь – це запитання риторичне, і відповідь на нього очевидна.

Ось і настають травневі свята — другий після новорічного марафону період у році, коли є змога відпочити одразу кілька днів поспіль. Це чудова нагода забути метушню робочих буднів і як слід запастися життєвими силами та гарним настроєм. Звісно, більшості з нас не вдасться просто полежати догори пузом на пляжному шезлонгу з крижаним коктейлем у кожній руці, ба навіть просто на улюбленому дивані перед телевізором. Хтось поїде відбувати трудову повинність на городі у батьків або (дай їй, Боже, здоров’я) тещі. Комусь кохана дружина пригадає всі зроблені зопалу обіцянки і таки припаше по господарству, когось нарешті візьмуть змором власні діти, що вже скучили за татковою увагою. Є, безумовно, й ті, хто замість медитативного вилежування на дивані обере активний відпочинок у будь-якій його формі (деякі сюди ж зараховують, приміром, давно запланований ремонт автомобіля). Однак всі ми до програми святкування першотравня внесли одне обов'язкове заняття. Так, звісно, — йдеться про шашлики.